"Що таке Європейський Союз?" (інформаційний круїз)

Ведучий І: Європейській Союз утворився в результаті послідовного розвитку процесу інтеграції країн Західної Європи, яка пройшла у своєму розвитку декілька етапів.  
                                           
 9 травня 1950 року вважається початком європейської інтеграції. Саме тоді міністр закордонних справ Франції Р. Шуман запропонував створити спільний ринок вугільної і сталеливарної продукції Франції, ФРН та інших західноєвропейських країн (пропозиція увійшла в історію під назвою “план Шумана”) Однією з головних цілей плану стало примирення Франції та Німеччини та недопущення між ними війни у майбутньому. Найважливішім засобом досягнення цієї мети мав стати механізм управління та наднаціонального контролю над виробництвом і торгівлею стратегічною для військових потреб продукцією – вугіллям та сталлю. Контроль мав здійснюватись “вищим органом” (прообразом Європейської Комісії).                   

 

 Ведучий ІІ: 18 квітня 1951 року “план Шумана” було реалізовано через підписання Паризького договору про створення Європейського співтовариства вугілля і сталі (ЄСВС). До складу ЄСВС увійшли шість країн: Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина та Франція (“європейська шістка”, яка в подальшому стала “локомотивом” європейської інтеграції). Договір про ЄСВС набув чинності 23 липня 1952 року.   27 травня 1952 року країни “європейської шістки” підписують Договір про заснування Європейського оборонного співтовариства (ЄОС).                        

 

Ведучий І: 10 вересня 1952 року міністри закордонних справ країн-членів ЄСВС доручають Спільним зборам ЄСВС (прообразу майбутнього Європейського Парламенту) розробити проект Договору про створення Європейського політичного співтовариства (ЄПС). 10 березня 1953 року Збори закінчили роботу над проектом Договору.   Однак ані ЄОС ані ЄПС так і не стали реальністю. Вирішальну роль тут відіграла Франція, парламент якої після довгих дискусій у серпні 1954 року вирішив відкласти ратифікацію Договору про ЄОС. А це зробило недоречним і підписання Договору про ЄПС. Таким чином, на початку 50-х років країнам “європейської шістки не вдалося започаткувати інтеграцію в оборонній та політичній сферах. Інтеграція продовжувала розвиватись в інших сферах, передусім в економічній.  Наприкінці 1955 року на конференції у Мессіні країни “європейської шістки” домовились про заснування Європейського співтовариства з атомної енергетики (Євратому).   На початку 1957 року керівники урядів “європейської шістки” вирішили поряд з Євратомом створити також і Європейське економічне співтовариство (ЄЕС).

 

Ведучий ІІ: 23 березня 1957 року у м. Рим відбулося підписання Договору про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Договору про створення Європейського співтовариства з атомної енергетики (Євроатом). Метою ЄЕС визначалося усунення внутрішніх торговельних бар’єрів усередині Співтовариства (створення зони вільної торгівлі), створення митного союзу і, нарешті - створення спільного ринку (забезпечення вільного руху по території країн-учасниць Співтовариства товарів, послуг, капіталу, робочої сили).                 Метою Євроатому визначалась співпраця країн-членів у використанні ядерної енергії у мирних цілях. Обидва договори набули чинності 1 січня 1958 року і ввійшли в історію під назвою “Римські договори”.                                                 

 

Ведучий І:  8 квітня 1965 року було підписано Договір про злиття виконавчих органів ЄСВС, Євратому та ЄЕС. 1 липня 1967 року цей Договір набув чинності. У результаті була створена єдина структура інститутів, що забезпечують розвиток європейської інтеграції. Основними інститутами стали Європейська Комісія, Рада Європейських Співтовариств, Європейський Парламент та Суд Європейських Співтовариств.   У грудні 1974 року до цих органів додався новий – Європейська Рада, яка складається з глав держав та урядів країн-членів Європейських Співтовариств.                                                                               

Ведучий ІІ: У 1968 році завершується формування зони вільної торгівлі та митного союзу (перших двох етапів інтеграції) Європейського економічного співтовариства (ЄЕС).    
Наприкінці 1969 року завершується формування спільного ринку (третього етапу інтеграції) ЄЕС. Первісні цілі ЄЕС, визначені Римським договором 1957 року, виявились досягнутими. Необхідно було визначати подальші завдання для розвитку європейської інтеграції. 
                                                         

 

Ведучий І: (слайди Презентації ЄС, учні по прапорах називають країну ЄС, коротко дають характеристику (столиця, населення, площа, мова, релігія, валюта)                      
На початку 70-х років розпочався процес розширення ЄЕС.  
                           

 

1 січня 1973 року членами ЄЕС стали Велика Британія, Данія, Ірландія.  
                              
1 січня 1981 року членом ЄЕС стала Греція. 

 1 січня 1986 року членами ЄЕС стали Іспанія та Португалія.   
                                              
1 липня 1987 року набув чинності Єдиний європейський акт, підписаний у лютому 1986 року. Цей документ визначив подальші цілі Європейської інтеграції. Зокрема, він поставив за мету створення до 1 січня 1993 року Єдиного внутрішнього ринку (наступного етапу економічної інтеграції, що передбачав гармонізацію економічної політики та інституцій), запровадив спільну політику в соціальній сфері, в галузі науково-технологічного розвитку, охорони навколишнього середовища. Цей документ також вніс зміни до договорів про утворення Європейських Співтовариств, а також поширив інтеграційний процес на сферу зовнішньої політики. Крім того, у Єдиному Європейському акті було поставлено питання про створення Європейського Союзу, який мав стати інститутом не лише економічним, а й політичним.

 

Ведучий ІІ: 7 лютого 1992 року у Маастрихті було підписано Договір про Європейський Союз (саме поняття “Європейський Союз” з’явилось ще під час Паризької конференції 1972 року). Договір набув чинності 1 листопада 1993 року. Він визначив так званні “три колони” Європейського Союзу:

 

  • “перша колона” – Європейські Співтовариства: ЄСВС, Євратом та Європейське Співтовариство (замість старої назви “Європейське Економічне Співтовариство”). Причому Європейське Співтовариство є серцевиною та каркасом процесу інтеграції і за своїми властивостями становить “наднаціональний феномен”;
  • “друга колона” – спільна зовнішня та безпекова політика (СЗПБ);
  • “третя колона” – співробітництво у сферах юстиції та внутрішніх справ.

 

В економічному сенсі прийняття Маастрихтського договору означало курс на завершення формування єдиного внутрішнього ринку (четвертий рівень економічної інтеграції) та перехід до реалізації ідеї економічного та валютного союзу (п’ятий - найвищий рівень економічної інтеграції).     

 

Ведучий І: 1 січня 1995 року членами Європейського Союзу стали Фінляндія, Австрія та Швеція.     2 жовтня 1997 року було підписано Амстердамський договір (набув чинності 1 травня 1999 року). Амстердамський вніс зміни та доповнення до Маастрихтського договору про Європейський Союз, Римського договору про заснування Європейського (Економічного) Співтовариства та Євратому, Договору про заснування ЄСВС. Ці зміни торкнулись повноважень та напрямків діяльності, а також привели інституційні механізми до цілей , визначених Маастрихтським договором.   
                                                  
Ведучий ІІ: Особливу роль у цьому відіграло укладення у 1997 році Шенгенської угоди про вільне (безвізове) пересування громадян у межах Європейського Союзу.  
На сьогоднішній день до цієї угоди приєднались 13 держав Європейського Союзу – Австрія, Бельгія, Греція, Данія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Франція, Фінляндія та Швеція. Поки не приєднались до Шенгенської угоди Велика Британія, Ірландія та 10 держав, які стали членами ЄС у 2004 році.  26 лютого 2001 року був підписаний Ніццький договір, який вніс зміни в механізми інституційного розвитку ЄС з огляду на його майбутнє розширення. Зокрема, квоти представництва в інституціях ЄС були перерозподілені з урахуванням потенційної участі у них нових членів. Положення цього договору на сьогодні вступили в силу і є чинними принаймні до 2009 року.

 

Ведучий І: 1 січня 2002 року до готівкового обігу була введена єдина грошова одиниця ЄС – євро, що стало етапом переходу до формування економічного та валютного союзу ЄС – найвищого етапу інтеграції. Зараз євро перебуває в обігу на території 12 країн-членів ЄС. Велика Британія та Данії вирішили поки що відмовитись від введення євро на своїй території, а Швеція не змогла виконати необхідних критеріїв введення євро, встановлених Маастрихтським договором. 10 держав, які приєдналися до ЄС у 2004 році, поки що не змогли виконати усіх необхідних критеріїв „зони євро”.                                                   

 

Ведучий ІІ:  1 травня 2004 року членами Європейського Союзу стали Польща, Угорщина, Чеська Республіка, Словаччина, Словенія, Кіпр, Мальта, Естонія, Литва, Латвія. Таким чином, ЄС нараховує сьогодні 25 держав-членів.     Очікується, що з 1 січня 2007 року новими членами ЄС стануть Болгарія та Румунія. Країнами-кандидатами на членство є також Туреччина та Хорватія.              

 

Ведучий І: 17-18 червня 2004 року на Саміті ЄС у Брюсселі було схвалено текст Конституції Європейського Союзу.   29 жовтня 2004 року Угоду про Конституцію Європейського Союзу було підписано главами держав та урядів 25 країн-членів ЄС у Римі. Конституція ЄС складається з чотирьох розділів, у яких відображено головні цілі, завдання та функції ЄС, організаційна структура та процедура прийняття рішень, права і обов’язки всіх європейських органів управління, а також напрямки діяльності організації.
Конституційна угода, яка має вступити в силу у 2009 році, повинна бути ратифікована усіма державами-членами ЄС.   У багатьох з них з цією метою будуть організовані всенародні референдуми. Вже прийнято рішення про організацію референдумів у Великій Британії, Ірландія, Данія, Польщі, Іспанії, Нідерландах, Португалії, Франції, Люксембургу.                                           Можливе проведення референдумів у Бельгії, Німеччині та Чехії (водночас останні дві держави не мають відповідних положень щодо проведення референдумів у національних Конституціях, що, очевидно, потребуватиме додаткових законодавчих змін).

Ведучий ІІ: До країн-членів ЄС, для яких набуття чинності Конституційним договором ЄС відбудеться шляхом парламентської ратифікації, відносяться Греція, Кіпр, Мальта, Угорщина, Фінляндія, Швеція, Італія.  Серед країн, які на листопад 2004 року не визначили процедуру набуття чинності Конституційним договором ЄС, - Австрія, Латвія, Словаччина, Словенія, Естонія.  11 листопада 2004 року парламентом Литви було прийнято Закон „Про ратифікацію Конституційної Угоди ЄС”. Оскільки проведення відповідного референдуму у цій державі не передбачено, Литва стала першою серед держав-членів ЄС, яка схвалила нову Конституцію Європейського Союзу.  Конституційна угода має бути ратифікована усіма державами-членами ЄС протягом двох років з моменту її підписання, тобто до 2006 року.

 

Країни-члени ЄС.

 

Пропонуємо скласти країни Європи по пазлах та назвати країну по номерах.

 

 

Ведучий І:

 

Європейський Союз – міжнародне політико-економічне об’єднання європейських держав. Сформувався на основі Європейського економічного співтовариства, Європейського об’єднання вугілля і сталі та Європейського товариства по атомній енергії.

 

Правовою основою нового об’єднання є договір про Європейський Союз, підписаний у лютому 1992 року 12 держа­вами – членами Європейських співтовариств (Бельгія, Велико­британія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Франція) у м. Маастрихт. Згодом цей договір було доповнено низкою протоколів та заяв з різних аспектів діяльності ЄС.

 

1998 року до перших 12 країн долучилися Австрія, Фінляндія і Швеція, а в 2004 – Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія.

 

Румунія та Болгарія вступила до ЄС в 2007 році. Туреччині,  Хорватії, Албанія, Македонія надано статус країн-кандидатів на вступ до ЄС.

 

Головними засадами функціонування ЄС є:

 

-    його договірна база;

 

-    спільна зовнішня політика, зокрема в галузі міжнародної безпеки держав-членів;

 

-    співробітництво цих держав у внутрішній і правовій політиці.

 

Завдання ЄС:

 

-    утворення тісного союзу народів Європи;

 

-    сприяння збалансованому і стабільному економіч­ному прогресові, особливо шляхом утворення європейського простору без внутрішніх кордонів;

 

-    посилення економічної і соціальної взаємодії;

 

-    утворення економічного і валютного союзу та єдиної валюти;

 

-    утворення власної ідентичності у міжнародній сфері, особливо шляхом проведення спільної зовнішньої політики і політики у галузі безпеки;

 

-    розвиток співробітництва у сфері юстиції і внутріш­ніх справ;

 

-    збереження і примноження загального надбання. 

 

У своїй діяльності ЄС дотримується таких принципів: поважання національної ідентичності держав-членів з демокра­тичними системами правління, поважання прав людини відпо­відно до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року і загальних принципів права Євро­пейського співтовариства у поєднання з конституційним правом держав-членів.

 

Основним керуючим органом ЄС є Європейська комісія. Інституції ЄС – Європейський парламент, Рада Міністрів Євро­пейського Союзу, Європейський суд аудиторів, Суд Європей­ського Союзу.

    https://www.facebook.com/groups/128176517826182